26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції сталися два вибухи та пожежа з незбагненними наслідками для всього світу. У ліквідації аварії взяли участь сотні тисяч людей, а точна кількість постраждалих від трагедії невідома і досі.
Перші ліквідатори, які по тривозі прибули на охоплену полум’ям Чорнобильську станцію, взялися приборкувати атом практично голими руками: без спеціального захисного одягу чи протигазів. Від опромінення, отриманого в ті години, загинуло понад три десятки людей.
Щоб зменшити викиди радіації зі зруйнованого реактора, його з гелікоптерів закидали мішками з піском та свинцем. Загалом у ліквідації аварії взяли участь більше 600 тисяч людей. Точна кількість жертв та постраждалих невідома і досі.
Внаслідок вибуху на ЧАЕС утворилася величезна радіоактивна хмара, яка поширилася далеко за межі України. Більше половини викинутих в повітря небезпечних речовин осіли на території Білорусі.
Відселяти людей із зони зараження почали лише через добу після аварії. Вони покидали власні домівки із мінімальною кількістю речей та документів. Їм обіцяли – це ненадовго, виявилося – назавжди. Люди, яким тоді довелось евакуйовуватись, вже кілька років поспіль проводять акцію пам’яті і оживляють покинуту Прип’ять.
Загалом із зони навколо станції виїхало майже чверть мільйона людей. Десятки населених пунктів назавжди зникли з карти України. Навколо зруйнованої ЧАЕС утворилася мертва зона. Там живуть лише дикі тварини та поодинокі самосели. Ця зона простяглася на площу у кілька тисяч квадратних кілометрів – на цій території могли б легко розміститися три таких мегаполіси, як Київ.
